НЕМОВЛЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до немовля́. Немовлятко кавчало од нестямної болі (Мирний, І, 1954, 53); — Даниле! Чуєш, Даниле, їдьмо додому! — смикала Горпина Коржа, пригортаючи до себе немовлятко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17); * У порівн. Стає [Маланка] на коліна, розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Коцюб., II, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 338.