НЕОКЛА́СИК, а, ч. Прихильник, послідовник неокласицизму. До створення в 1925 р. буржуазно-націоналістичної організації "Вапліте" неокласики були найправішою групою літераторів, які виражали ідейно-класові і літературно-естетичні позиції української буржуазної, переважно націоналістичної, інтелігенції (Криж., М. Рильський, 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 348.