НЕОХА́ЙНО. Присл. до неоха́йний. Він почав їсти хтиво й неохайно (Коцюб., II, 1955, 368); Було [на олімпіаді] багато неохайно вдягнених дітей (Довж., III, 1960, 13); Парову машину було полагоджено так неохайно, що через два дні довелося зробити повторний ремонт (Донч., II, 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 351.