НЕОІМПРЕСІОНІ́ЗМ, у, ч. Течія в живописі кінця XIX — початку XX ст., представники якої, розвиваючи суб’єктивістські тенденції імпресіонізму, намагалися науково обгрунтувати, надати системного характеру імпресіоністичним прийомам розкладання складних тонів на чисті кольори.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 348.