НЕПАМ’ЯТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який швидко забуває про що-небудь, не пам’ятає чогось. [Кандзюба:] А мій же Стецько та не зовсім і дурний; він, собі на лихо, трошки непам’ятливий та нерозсудливий (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 387); // Який не тримає у пам’яті зла проти кого-небудь. Тепер вона добра, непам’ятлива, тепер у неї немає серця проти Андрія (Коцюб., II, 1955, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 351.