НЕПЕРЕБО́РНИЙ, а, е. Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти. На Таню.. раптом напав глибокий непереборний смуток (Ряб., Жайворонки, 1957, 134); Сила народу — непереборна. Буде так, як хочуть мільйони (Тич., III, 1957, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.