НЕПЕРЕКО́НЛИВИЙ, а, е. Який не містить доказів, не переконує кого-небудь у чомусь; недоказовий. Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці (Головко, II, 1957, 553); Слова лягали на папір довгі, і думки були непереконливі (Рибак, Помилка.., 1956, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.