НЕПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який не володіє всіма правами, має неоднакові права з іншими. Робітниця й селянка пригноблені капіталом і зверх того вони навіть у найдемократичніших з буржуазних республік лишаються, по-перше, неповноправними, бо рівності з чоловіком закон їм не дає; по друге, — і це головне — вони лишаються в "домашньому рабстві", "домашніми рабинями"… (Ленін, 32, 1951, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 356.