НЕПОВОРОТКИ́Й, а́, е́. Повільний, незграбний у рухах. Вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат (Мирний, І, 1949, 127); Величай посміхнувся, уявивши, як крутитиметься Самійло Заводій — вайлуватий і неповороткий (Коп., Земля.., 1957, 68); * Образно. Далеко на обрії маячив якийсь великий пароплав. Неповороткі шхуни розкинули в повітрі білі вітрила (Донч., II, 1956, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 357.