НЕПОВОРО́ТНИЙ, а, е. Який не повернеться, не повториться. Знищення великої земельної власності на Західній Україні, передача землі в руки народу, — це другий, величний, неповоротний крок нашої землі в переможний Жовтень (Тудор, Вибр., 1949, 347); Смерть Михайла Івановича [Калініна] діячі радянської культури, як і весь наш народ, сприйняли як тяжку неповоротну втрату (Рад. Укр., 5. VI 1946, 1); // у знач. ім. неповоро́тне, ного, с. Те, що не повернеться, не повториться. Сколихнулось у ньому глибоке бажання рушити кудись за сином, наздоганяти неповоротне (Довж., І, 1958, 85).
НЕПОВОРОТНИ́Й, а́, е́. Те саме, що неповоротки́й. Матня одрізнявся од усього товариства.. Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний (Мирний, II, 1954, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 357.