НЕПОВТОРИ́МИЙ, а, е. Який має особливі якості, ознаки, риси; винятковий, надзвичайний. Це була якась неповторима ніч, яку потім засуджений проніс у своїй пам’яті через усе життя (Рибак, На світанку, 1940, 182); Прощайте, вечори багряні, Річок неповторимий плин (Мал., Звенигора, 1959, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 357.