НЕПОДАЛІ́К.
1. присл. На невеликій відстані; поблизу. Він примружено глянув на дівчат, що саме проходили неподалік (Кочура, Зол. грамота, 1960, 244); Велика бомба розірвалась неподалік (Довж., І, 1958, 291).
2. у знач. прийм., з род. в., у сполуч. з прийм. від і без нього. Уживається при позначенні тих предметів, на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін. Соломія сиділа неподалік від Оксани (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 35); Хутір, на якому зупинився Арнульф, лежав неподалік станції (Загреб., Європа 45, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 358.