НЕПОСПІ́ШЛИВО. Присл. до непоспі́шливий. Він [І. Нечуй-Левицький] прагне докладно і непоспішливо описати також матеріальне оточення персонажів (Рад. літ-во, 1, 1957, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 363.