НЕПОХИ́БНО, рідко. Присл. до непохи́бний. Навчать [машини] за ледь вловимими прикметами швидко й непохибно відшукувати потрібну фотографію серед сотень тисяч різних зображень (Вітч., 4, 1964, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 364.