НЕПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який не працює, не зайнятий працею; експлуататорський. Непрацюючі класи суспільства.
2. Який не діє, не виконує роботи (про механізми, інструменти, підприємства і т. ін.); недіючий. При одному непрацюючому пальцевому затиску [саджалки], що притискує бульби до ложечок, відбувається 8 процентів пропусків у рядку (Хлібороб Укр., 4, 1964, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 366.