НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який неприхильно, неприязно, недоброзичливо ставиться до кого-, чого-небудь. Замість нього [наслідника] на троні сів брат його Карл І, чоловік химерний, протестант, але до пуритан неприхильний (Л. Укр., VIII, 1965, 189); Знала [Марія], що всі Кавулі скупі, неприхильні до людини, користолюбні, хитрі (Вільде, Опов., 1954, 16); Микола відчув, що Гиря неприхильний до Радянської влади (Гжицький, Вел. надії, 1963, 13); // Який виражає або містить у собі неприхильність, неприязнь, недоброзичливість до кого-небудь. Вона метнула на майора неприхильний погляд і твердо сказала: — Ідіть… (Дмит., Розлука, 1957, 126); Одного разу Іван Корнійович почув на заводі розмову про Дмитрія. Розмова була неприхильна до нього (Сенч., Опов., 1959, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 370.