НЕПРИЧЕ́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неприче́тний. Він притис долоні до грудей, як це робить дитина, коли хоче довести свою непричетність до виявленого бешкетництва (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 229); Микола доказав свою непричетність до контрреволюційної організації (Гжицький, Вел. надії, 1963, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 370.