НЕПРИЄ́МНИЙ, а, е. Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін. Вітри тут бувають неприємні, не дуже холодні, але такі сильні (Л. Укр., V, 1956, 208); Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки (Смолич, І, 1958, 72); Він подумав, що ця людина теж неприємна і з нею тяжко буде зговоритися (Тют., Вир, 1964, 101); // Який викликає почуття незадоволення, незручності, прикрості і т. ін. Сварилась [матушка] на сина і стукала ціпком, щоб перервати неприємну розмову (Коцюб., І, 1955, 330); Гуляючи з хлопцями на Набережній, Павлуша тільки й думав, що про ту неприємну пригоду в дворі (Головко, II, 1957, 272); // у знач. ім. неприє́мне, ного, с. Те, що викликає почуття незадоволення, незручності і т. ін. Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду (Загреб., День.., 1964, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 367.