НЕПРИЄ́МНО. Присл. до неприє́мний. Капітан засміявся уривчасто і неприємно (Тют., Вир, 1964,355); Розмова ця неприємно вразила Каринського (Шовк., Інженери, 1948, 46); // у знач. присудк. сл. Не подобається, викликає незадоволення, незручність і т. ін. В хаті темно, хоч вікна чималі, і якось неприємно (Н.-Лев., II, 1956, 392); Мені зробилось неприємно, що я змушую чекати його двадцять хвилин (Ю. Янов., II, 1958, 92); Неприємно ходити босому по стерні (Довж., Зач. Десна, 1957, 473).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 367.