НЕПРОВІДНИ́К, а́, ч., спец. Тіло, речовина, які не проводять електрики, тепла. Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику, — провідники і тіла, що не проводять електрики, — непровідники (ізолятори) (Нариси розв. прикл. електр., 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 371.