НЕПРОХІДНИ́Й, а́, е́. Через який, по якому важко або неможливо пройти, пробратися. Надворі сипав сніг, куріло, дороги в горах були непрохідні (Фр., III, 1950, 292); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах (Донч., II, 1956, 35); Гілля гнило на землі, утворюючи дивні, майже непрохідні барикади (Собко, Шлях.., 1948, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 372.