НЕРА́ДИЙ, а, е. Який не виражає радості, задоволення у зв’язку з чим-небудь; позбавлений радості, веселості. — Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер, видимо нерадий (Коцюб., II, 1955, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 373.