НЕРА́ДО. Присл. до нера́дий. Тугар Вовк якось немов нерадо слухав тої бесіди своєї доньки (Фр., VI, 1956, 20); Пасажири нерадо заходили в каюти (Ірчан, II, 1958, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 373.