НЕРОЗВА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до нерозва́жливий; // Нерозважливий вчинок. Генерал пройшов, але Арсень схопив гвинтівку, націлився в окоп, на те місце, де ..ось проходив він, І чекав. Чекав, картаючи себе за злочинну нерозважливість (Ле, Мої листи, 1945, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 377.