НЕРОЗСУ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. нерозсу́дливий. [Подорожній:] Звідки ж ті люди гроші беруть? [Віганд:] Прошу вибачення, з ласки панської, се вже така нерозсудливість серед тутешнього вбогого стану (Л. Укр., IV, 1954, 221); // Нерозсудливий вчинок. Заспокоїлись партизани, тамуючи почуття сорому за оту гарячковість та нерозсудливість (Іщук, Вербівчани, 1961, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 379.