НЕРУКОТВО́РНИЙ, а, е. Створений, зроблений без участі рук людини, не людською працею. Ти [О. Пушкін] пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, І нічиїм його не зруйнувать рукам (Рильський, III, 1961, 38); Було щось нерукотворне в невимушеному, гармонійному розсипі вогнів, у їх тремтливому миготінні (Руд., Остання шабля, 1959, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 380.