НЕСМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який не загрожує смертю, не може призвести до загибелі, смерті. Серпень з вереснем схрестили Довгі шпаги несмертельні (Рильський, II, 1960, 75).
2. поет. Те саме, що несме́ртний. Тільки там [у бою] справжня воля, справжній розмах для сили, тільки там відчуваєш себе живучим і несмертельним (Загреб., Диво, 1968, 282); * У порівн. Старшина Векленко жив і діяв, наче несмертельний, підбадьорював людей веселим словом (Ю. Янов., Мир, 1956, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 385.