НЕСМІ́ЛИЙ, а, е. Те саме, що несмі́ли́вий. Серед інших дітей він несмілий і непроворний (Фр., І, 1955, 231); Хтось.. обізвався лагідним несмілим голоском: — Дядьку Даниле, ви не спите? (Стельмах, II, 1962, 77); У вікно почав пробиватися несмілий світанок (Чаб., Балкан. весна, 1960, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 385.