НЕСПРАВЕДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
1. Абстр. ім. до несправедли́вий 1. Він не вірив, щоб могла існувати на світі така жорстокість, така несправедливість (Коцюб., І, 1955, 214); Народе український! Стрясло твоєю землею — не ударами грому, не землетрусом, — а дикою несправедливістю орд навісних! (Тич., II, 1947, 190).
2. Несправедливий вчинок, несправедливе ставлення до кого-, чого-небудь. Антонович не міг стерпіти таких несправедливостей, і на цьому грунті між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (Гончар, III, 1959, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 388.