НЕСПРА́ВНИЙ, а, е.
1. Який має пошкодження; непридатний для дії, використання. Обдивлялися [люди] снасті у возів, у плугів, що несправне — справляли (Мирний, III, 1954, 60); Німці, утікаючи, покинули серед шляху тулуб несправної гармати (Стельмах, II, 1962, 191).
2. Неакуратний, недобросовісний при виконанні своїх обов’язків, доручень і т. ін. — Він добрий син, а несправний солдат, а несправних б’ють… (Стор., І, 1957, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 388.