НЕСПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. неспра́вний 1. — Струмінь води, повернутий на корму, проте, одразу припинився через несправність помпи (Ю. Янов., II, 1958, 78); // Пошкоджене місце, що робить весь предмет непридатним для дії, використання. Знову кинулась [Ніна] до мотора, та ніяк не могла знайти несправність (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 388.