НЕСТЕ́РПНИЙ, а, е. Якого важко або неможливо витерпіти, перенести. Він стогнав, він вив з нестерпного душевного болю і сам не помічав, як бився головою об стіну (Гр., І, 1963, 429); Нехльода скаржився на нестерпні умови роботи, на велику завантаженість (Шиян, Баланда, 1957, 147); В гарячому повітрі стояв нестерпний чад — дихати було важко (Збан., Крил. гонець, 1953, 18); // Дії та вчинки якого не терплять, не переносять інші. Досить неприязно подивилася на нього, зневага пробивалася в очах її, скривилася — нестерпна людина той Павлик (Горд., Буян, 1938, 8); Він користувався серед бійців далеко більшою пошаною, аніж, приміром, норовистий, часом зовсім нестерпний, лейтенант Сагайда (Гончар, III, 1959, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 389.