НЕСТРИ́МАНИЙ, а, е.
1. Якого не стримали, не затамували; якого важко або неможливо стримати; дуже сильний. Стояло кілька хлопців і родичі при них. Велися уривчасті речі, лунали нестримані ридання (Л. Укр., III, 1952, 568); Нестриманим потоком Ідуть і йдуть робітники (Олесь, Вибр., 1958, 282).
2. Який не вміє стримуватися, володіти собою. Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (Багмут, Записки.., 1961, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 391.