НЕСТЯ́МКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що нестя́ма. Від нестямки вона не знала, що їй робити (Мирний, III, 1954, 396); Він з злістю крикнув, з нестямки вилаяв мене (Н.-Лев., III, 1956, 281); — Схопився [Петро] за груди рукою — і перекинувся від нестямки на другий бік (Мирний, І, 1954, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 392.