НЕСХИ́БНО. Присл. до несхи́бний. Очі ті тривожно, несхибно, мов закляті, глядять на лежачих тухольців (Фр., VI, 1951, 97); Націлюючись точно, несхибно, він дав цілу серію пострілів, і кожен снаряд його влучав точно у ціль (Собко, Кавказ, 1946, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 393.