НЕТАКТО́ВНИЙ, а, е. Який поводить себе без такту, порушуючи усталені правила й норми поведінки; безтактний. — Я тоді нетактовний був, Максиме. То ви пробачте, прошу вас (Ткач, Арена, 1960, 142); Дивно було бачити в цьому завжди метушливому, галасливому, зовні непоказному і часто нетактовному хлопцеві зовсім іншу людину (Кол., Терен.., 1959, 193); // Який не відповідає правилам і нормам поведінки тактовних людей. Він оправдував перед нею нетактовний поступок батька (Фр., II, 1950, 307); Він дивився на Андрія невідривним поглядом своїх вузеньких очей і ніби чекав від нього пояснення за таку нетактовну щодо генерала поведінку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 393.