НЕТЕРПЛЯ́ЧКА, и, ж., розм. Стан, коли людині не терпиться або коли вона не може довго терпіти, витримувати, чекати і т. ін. В другому класі дожидали вчителя з нетерплячкою, особливо ті, що цього року перейшли в цей клас (Вас., І, 1959, 150); Бенедиктові не давала спокою нетерплячка. Він поспішливо вбіг у світлицю (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 238); Облава йшла на зближення, пострілів не було, і від нетерплячки Санько вистрелив з гвинтівки (Тют., Вир, 1964, 535).
Бере́ (бра́ла, взяла́, охопи́ла, розбира́ла і т. ін.) нетерпля́чка кого — кому-небудь не терпиться. Його брала нетерплячка дізнатись, що має сказати чужинець (Досв., Гюлле, 1961, 84); Його взяла нетерплячка зараз побігти до старої Качурихи (Н.-Лев., III, 1956, 323); Оксана Сергіївна прискорила кроки, — тепер, поблизу домівки, її охопила нетерплячка (Ю. Янов., II, 1954, 65); Згоря́ти від нетерпля́чки; Же́рла (му́чила) нетерпля́чка кого — кому-небудь сильно не терпиться. Микола згоряв від нетерплячки (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 104); Сергій теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповідання із життя Дороша (Тют., Вир, 1964, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 395.