НЕТРУДОВИ́Й, а́, е́.
1. Який не працює, не живе із своєї праці. Забезпечуючи зміцнення ще молодого радянського державного ладу, Конституція позбавляла виборчих прав нетрудові елементи (Іст. УРСР, II, 1957, 148); Поміщики та їх довірені, нетрудові орендарі повинні бути негайно виселені з їхніх колишніх маєтків та господарств (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 34).
2. Який створюється не власною працею, а використанням чужої. Нетрудовий прибуток.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 396.