НЕТЯМУ́ЩІСТЬ, щості, розм., рідко, НЕТЯМУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до нетяму́щий, нетяму́чий. Що він накоїв у п’яній нетямучості? (Вол., Місячне срібло, 1961, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 397.