НЕУВА́ЖЛИВИЙ, НЕВВА́ЖЛИВИЙ, а, е. Те саме, що неува́жний. Неспокій знову вселився у Чорногорця. Він ходив неуважливий (Сенч., На Бат. горі, 1960, 245); Штефан нишком плюнув і вийшов з хати. Микола проводжає його неуважливим поглядом (Галан, І, 1960, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 397.