НЕУСТА́ННИЙ, а, е. Який триває постійно, без перерви; неослабний. Літня та осіння доба неустанної праці минула… Хліб помолочений, солома в ожередах (Л.Янов.,І,1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.