НЕУСТО́ЙКА, и, ж.
1. Установлене договором стягнення (штраф) за невиконання однією стороною зобов’язання. В договорі передбачено, що колгосп, який не поставляє в строк худоби на відгодівлю, платить неустойку в розмірі 5 копійок за голову за кожний прострочений день (Колг. Укр., 11, 1961, 13).
2. розм. Невдача, неполадки в якій-небудь справі. — Куди ти поспішаєшся? — кинув він, посмутнівши. — А ти хіба не знаєш? Там же неустойка десь у прогоні. Треба лад навести (Коцюба, Нові береги, 1959, 454).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.