Слово "нехіть" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НЕ́ХІТЬ, хоті, ж. Небажання робити що-небудь. — Ти старомодна аристократка моя, — закинув я жартом, зачувши її нехіть до подорожі (Коб., III, 1956, 291); З пошани до Оріховського, перемагаючи в собі нехіть, Дарка вилізла на горище й дістала звідтіль брошуру (Вільде, Повнол. діти, 1960, 397); // Неприязнь до кого-, чого-небудь. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Коцюб., І, 1955, 26); [Кай Летіцій:] Та… я вже не вперше у тебе помічаю тую нехіть до цезаря (Л. Укр., II, 1951, 363); // у знач. присл., розм. З неохотою. Шура нехіть присіла на краєчок лавки, нервово мнучи в руках край хвартуха (Добр., Тече річка.., 1961, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 401.