НЕЧЕ́ПУРНО. Присл. до нечепурни́й. [Руфін:] Тут душі деякі так нечепурно убралися, що видержати тяжко в сусідстві з ними (Л. Укр., II, 1951, 507); // у знач. присудк. сл. Неприбрано, неохайно. У хаті було нечепурно (Гр., II, 1963, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.