НЕЧЕ́СНИЙ, а, е. Дії й учинки якого суперечать законам моралі, вимогам честі, порядності; непорядний. — Він нечесний чоловік, він злодій (Н.-Лев., III, 1956, 301); — Хіба ж чесна людина може стояти за багатих?! — Так дядя мій нечесний, виходить? — ..скипів Павлуша (Головко, II, 1957, 271); // Який характеризує кого-небудь як безчесну, непорядну людину. Нечесними.. були тепер його викрутаси перед Стахою (Вільде, Сестри.., 1958, 564).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.