НЕШВИДКИ́Й, а́, е́. Неквапливий, непоспішливий; повільний. Герт подав команду, трохи людей одійшло ліворуч і стало, а решта пішла купою геть, нешвидким кроком (Ю. Янов., II, 1958, 178); // Який діє, рухається і т. ін. неквапливо, непоспішливо, повільно. Дунін-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навіть в мові й важкий на ході (Н.-Лев., І, 1956, 586); У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду (Рильський, І, 1960, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 406.