НЕІЗОЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Не відокремлений від чого-небудь; спільний. Телефонний зв’язок між станцією і абонентом здійснювався за допомогою ліній, які мали неізольований провід (Наука.., 8, 1961, 53).
2. техн. Який не має ізоляції. Неізольовані проводи зовнішньої проводки і ізольовані проводи у вологих приміщеннях прокладають на ізоляторах (Монтаж і ремонт.., 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 324.