НИЗА́ТИ, нижу́, ни́жеш, недок., перех.
1. Насаджувати, просовувати що-небудь одно за другим на нитку, дріт і т. ін. Низати намисто; Низати тютюн; * Образно. Чорна ніч низала перед тобою.. разки з залізничних будок, освітлених станцій, телеграфних стовпів (Головко, І, 1957, 79); * У порівн. Гафійка сміялась дзвінким, уриваним сміхом, мов намисто низала (Коцюб., II, 1955, 65).
2. перен. Легко, вільно підбирати, пов’язуючи одно з одним (про слова, рими і т. ін.). Любий Миша!..Якось ти ніколи настояще не пишеш про свої діла, а так якось все тії слова нижеш, мов перли (Л. Укр.,V, 1956, 17); Він [мандрівник] сідав на камені найближче, У руках — папір і олівець. Так сидить і на папері ниже Руни ті рядочок до рядку… (Дор., Літа.., 1957, 126).
3. перен. Охоплювати повністю, проймати наскрізь (про холод, вітер, сонце і т. ін.); пронизувати. Листя моє чорна хвиля роздирає, Холод мене ниже! (Щог., Поезії, 1958, 69).
◊ Низа́ти очи́ма — пильно, уважно дивитись на кого-небудь. Хлопці обступили Гаврила й низали його очима (Мик., II, 1957, 24); Низа́ти плечи́ма — робити рухи плечима при здивуванні, нерозумінні, незнанні чого-небудь. Він мовчить, та тільки плечима ниже (Номис, 1864, № 13736).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 410.