НИЗИНА́, и́, ж.
1. Низька місцевість. Між сірими скелями стоїть на низині стара церква з трьома банями (Н.-Лев., І, 1956, 52); По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 160).
2. геогр. Те саме, що низовина́ 1. Врешті війнув вітрець — перед втікачами була наддунайська низина (Коцюб., І, 1955, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 411.