НИЗИ́ННИЙ, а, е. Нижчий від оточуючих земель; низький. Між нею [дамбою] і приморавським лісом стелилася на південь широка смуга відкритої низинної місцевості (Гончар, III, 1959, 358); // Розміщений у низині (у 1 знач.). Над рікою кудись униз покотилися сірі клубки туману, мов отара овець, що.., трясучи рунами, подалися на низинні пасовиська (Чорн., Визвол. земля, 1959, 200); Між пасажирами був Іван Небесник, дитинство якого пройшло в закарпатському низинному селі (Томч., Готель.., 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 411.